Закарпаття Інформ

Як пандемія вплинула на країни третього світу

Як пандемія вплинула на країни третього світу
7308 ПЕРЕГЛЯДІВ
Пандемія COVID-19 завдала жорстокого удару усій Землі. Це той випадок, коли хвороба не жаліла навіть вищого соціального сектору. Більшість країн завдяки COVID-19 відчули економічну кризу. У супермаркетах не вистачало продовольчих продуктів, безробіття набрало більших обертів, діти через закриття шкіл не вчаться, нестабільність з грошима та закриття малого бізнесу. Якщо зміни економічно стабільні країни відчули на собі гостро лише на період локдауну, то в бідних країнах ці проблеми лише примножилися. Країни третього світу позбавлені соціального захисту, тому COVID-19 майже не знищив їх. Можна порівняти зі стихійним лихом, яке вражає усіх й не шкодує ні главу держави, ні дитину. Однак сила ураження й серйозність наслідків у кожного різні. Наслідки залежать від готовності країни брати на себе удар. Коронавірус у Дональда Трампа доказав те, що вірус не обходить нікого, але його лікування у лікарні за 100000 доларів за три дні показує, що дехто рівніший за інший. Третій світ, як ніхто відчув на собі те, що світ поділився на бідних та багатих. Їхня економічна ситуація після локдауну опустилася до самого низу. Ця криза є найсерйознішою у світі й порівнюється з кризою Великої депресії міжвоєнного періоду. Третій світ – це країни з найнижчим доходом, тому грошей на пом’якшення наслідків пандемії просто не було. Багато про соціально-економічну кризу скажуть кількість місць, який втратив третій світ за період коронавірусу – 19 мільйонів робочих місць. Південна Азія зазнала найбільшого потрясіння: від 29 до 57 мільйонів людей перетнули поріг бідності або залишилися у цих межах. Для Тропічної Африки позначка крайньої бідності сягає від 26 до 40 мільйонів. Такі цифри підтверджують те, що країни третього світу знаходяться з найвищим рівнем бідності у всьому світі. У 2020 році особливо помітний приріст бідних людей, ніж 2019 році. За період локдауну від 60 до 86 мільйонів людей, які перейшли межу бідності. «Великий локдаун» забрав надію ООН до 2030 року знизити розвиток крайньої бідності до 3%. Тепер з такими великими цифрами бідних зробити заплановане до 2030 року стало неможливою місією. Система за якою жили люди дала великий збій, а це може призвести до громадянської війни, масову міграцію та голод. Город встиг вже розповсюдитися у тих країнах, де він й так вирував. Без швидкої допомоги від багатих країн рівень голоду досягне критичного стану. На противагу 149 мільйонів до пандемії прийде 270 мільйонів людей, котрі відчують кризу продовольчих товарів. Окрім того, через закриття шкіл більшість дітей країн третього світу так і не поновлять навчання у школах, а тому збільшиться рівень неграмотності, домашнього насилля та ризик ранньої вагітності. За даними МОП 45 мільярдів доларів було б достатньо бідним країнам, щоб вийти з цього статусу. Пандемія для бідних країн може зменшити рівень доходу в майбутньому, погіршити стан здоров’я та освіті, а також тільки у множить борги. Індія, яка має найбільше населення відчула на собі непоправні наслідки «Великого локдауну», її ВВП впав на 23,9% у середині 2020 року. Це вадило амбіціям держави вийти з бідної країни й почати модернізуватися. Десятки мільйонів індійців залишилися без роботи, бо усі фабрики та міські заклади були закриті, а це основна сфера заробітку. В той час багато індійців працювали в міських закладах, хоча усе життя жили в сільській. Епічна міграція людей з маленьких сіл до міста тільки поширювала коронавірус, але для них це відходило на другий план, бо хотіли їсти більше.
Мої відео